Новое на сайте





Интервью
Новости области
Новости Украины
Объявления
Афиша

Битва за Нікопольщину розпочалася ще на початку грудня 1943 року за 40 км біля села Лебединське.

Битва за Нікопольщину розпочалася ще на початку грудня 1943 року за 40 км біля села Лебединське.
7 Фев 2020 14:49 | Новости Никополя

Першими на землю Нікопольщини ступили воїни 170-го гвардійського стрілецького полку 57-ї гвардійської стрілецької дивізії, що входила до складу 8-ї гвардійської армії. Воювали не новачки. Воювали війська, які утримали Сталінград, звільнили Лівобережну Україну і Запоріжжя.

Історія визволення Нікополя і ліквідації Нікопольського угруповання ворога, не може трактуватися однозначно і замикатися тільки межею міста, так як театр військових дій включає весь Нікопольський і Кам’янко-Дніпровський райони. Так само, як і список визволителів міста не може обмежуватися тільки з’єднаннями, що пройшли по його вулицях, а включає в себе і ті, які впливали на стійкість оборони в ньому шляхом обходів і охоплень.

31 січня 1944 року почався генеральний наступ на всьому фронті зіткнення з Нікопольським угрупованням ворога. Війська 8-ї гв. армії спільно з військами 6-ї армії наступали на правому березі Дніпра, війська 3-ї гв. армії — на лівому, ведучи бої зі знищення ворожого плацдарму. Війська 3-го Українського фронту, перейшовши в наступ на північний схід від Кривого Рогу і на північний схід від Нікополя, прорвали сильно укріплену оборону німців, просунулися вперед за 4 дні наступальних боїв від 45 до 60 км і розширили прорив до 170 км по фронту.

В ході наступу війська фронту розбили 4 піхотні і 3 танкові дивізії німців, оволоділи містом і великим залізничним вузлом Апостолове, залізничною станцією марганець і вийшли до Нижнього Дніпра недалеко від Нікополя. Тим самим наші війська відрізали шляхи відходу на захід угрупованню німців у складі понад 5 піхотних дивізій, що діють в районі Нікополя. У закруті Дніпра наші війська продовжували вести бої зі знищення угруповання противника, відрізаного в районі Нікополя, і з боями зайняли населені пункти: Новоіванівка, Красногригорівка, Новопавлівка. Наші війська впритул підійшли зі Сходу до міста Нікополь і зав’язали бої на околиці міста.

Згідно оперативного зведення за 8 лютого 1944 року: «…Війська 3-го Українського фронту за сприяння з флангу військ 4 — го Українського фронту, розвиваючи наступ, розбили Нікопольське угруповання німців і 8 лютого штурмом оволоділи містом Нікополь — важливим промисловим центром України. Широкий терор був розгорнутий і проти сільського населення. За даними комісії по розслідуванню злодіянь німецько-фашистських загарбників у Чкаловському районі, жертвами їх репресій стали 3 375 чоловік.

Німецька окупаційна адміністрація та її каральні органи намагалися контролювати все населення Нікопольщини і примусити працювати на користь Німеччини. У листопаді 1941 р. Нікополь було включено до складу генеральної округи Дніпропетровського рейх комісаріату «Україна».

Близько 4 тисяч нікопольців були вивезені в рейх на примусові роботи, десятки тисяч змушені були працювати на шахтах, в не¬великих підприємствах, міських громадах, платили податки грошима та сільськогосподарськими продуктами.

Підпільний Нікопольський міськом так і не розпочав організовувати нікопольців на боротьбу з німецькими окупантами.

Рішення про початок операції по звільненню Нікополя було прийняте 29 грудня 1943 року в Ставці Верховного головнокомандування Василевським А.В. Гітлерівці приділяли велику увагу обороні Нікопольського плацдарму, оскільки Нікопольський і Марганецький райони багаті марганцевими рудами, які були потрібні Німеччині, а також ці два райони відкривали шлях до Криворізького залізорудного басейну. За наказом Гітлера для утримання Нікопольського плацдарму була сформована шоста армія, на згадку про шосту армію Паулюса, яка була оточена і розгромлена під Сталінградом. Армією, яка утримувала Нікопольський плацдарм, командував генерал Шернер, той самий Шернер, який відмовився 9 травня 1945 року прийняти умови капітуляції і намагався зруйнувати столицю Чехословаччини м. Прагу.

Навіть сам Гітлер говорив, що падіння Нікопольського плацдарму, втрата марганцевих руд означає кінець війні, і армію, яка обороняла Нікопольський і Марганецький район називав армією помсти, мріючи про помсту за поразку німецько-фашистських військ під Сталінградом. Але гітлерівцям не вдалося помститися за Сталінград. 8 лютого 1944 року місто Нікополь було звільнене від фашистських загарбників. Завдання по звільненню Нікополя було покладене на війська третього і четвертого Українських фронтів.

Оставить комментарий

avatar
250

Подписка на ежедневную рассылку